Космічний телескоп «Джеймс Вебб» зафіксував випромінювання, яке астрономи безуспішно намагалися виявити протягом 40 років. Його джерелом виявилася одна з найважливіших молекул космосу, яку називають «молекулою, що створила Всесвіт», а сам сигнал раніше не вдавалося зареєструвати навіть у лабораторії.
Міжнародна група науковців під керівництвом Девіда Нойфельда з Університету Джонса Гопкінса вперше виявила надзвичайно слабке випромінювання триатомного іона водню H3+. Ця частинка відіграє ключову роль у хімічних процесах, які відбуваються в міжзоряному просторі.
Саме H3+ бере участь у реакціях, що сприяють утворенню складних органічних молекул. Такі сполуки можуть ставати складовими хімічних процесів, пов’язаних із виникненням життя.
Через виняткове значення для космічної хімії триатомний іон водню іноді називають «молекулою, що створила Всесвіт». Однак ця назва є образною та підкреслює його роль у формуванні складніших хімічних сполук.
Присутність H3+ астрономи виявляли й раніше. Зокрема, цю частинку знаходили в міжзоряних газових хмарах, а також пов’язували з процесами, які спричиняють полярні сяйва на Юпітері.
Проте один із різновидів її випромінювання залишався невловимим. Йдеться про надзвичайно слабкий сигнал, який виникає під час обертання молекулярного іона.
Особливість H3+ полягає в його незвичайній будові. Частинка складається з трьох ядер водню, які спільно використовують лише два електрони.
Ядра утворюють рівносторонній трикутник, завдяки чому електричний заряд розподіляється симетрично. За звичайних умов така структура не має постійного електричного дипольного моменту.
Це означає, що під час обертання молекули не виникає звичайного перерозподілу електричного заряду, необхідного для випромінювання електромагнітних хвиль.
Саме тому тривалий час вважалося, що виявити чисте обертальне випромінювання триатомного іона водню практично неможливо.
Однак ще 1986 року астрофізики Фу-Ши Пан і Такесі Ока з Чиказького університету теоретично передбачили існування такого сигналу.
Вчені розрахували, що під час обертання відцентрові сили можуть дещо деформувати симетричну структуру молекулярного іона. Через це виникає надзвичайно слабкий електричний дипольний момент.
Саме ця незначна зміна дозволяє H3+ випромінювати електромагнітні хвилі, хоча за звичайними правилами молекулярних переходів такого сигналу не очікують.
Подібні переходи у фізиці називають «забороненими». Це не означає порушення законів природи — просто йдеться про процеси, ймовірність яких за звичайних умов надзвичайно мала.
Протягом десятиліть дослідники намагалися зареєструвати передбачене випромінювання. Однак численні спостереження та лабораторні експерименти не приносили результату.
Прорив став можливим завдяки надзвичайній чутливості космічного телескопа «Джеймс Вебб». Астрономи досліджували об’єкт Гербіга — Аро 168, відомий також як HH 168.
Такі об’єкти виникають на ранніх етапах формування зір. Молоді світила викидають потужні струмені речовини, які взаємодіють із навколишнім газом і створюють ударні хвилі.
Під час спостереження за HH 168 вчені виявили в інфрачервоному випромінюванні гарячого газу незвичайні слабкі спектральні лінії.
Їхні довжини хвиль збіглися з теоретичними розрахунками, які Пан і Ока виконали приблизно 40 років тому.
Загалом дослідники зареєстрували 26 окремих спектральних ліній, пов’язаних із «забороненими» обертальними переходами H3+.
Причому всі сигнали вдалося виявити з високою статистичною достовірністю. Найсильніша лінія мала рівень значущості 72 сигма, що практично виключає випадковий характер такого результату.
Випромінювання надходило з турбулентної газової області, яка зазнала впливу потужних ударних хвиль від струменів речовини молодої зорі.
Нове відкриття дозволить науковцям детальніше досліджувати фізичні процеси в газових хмарах, які оточують новонароджені зорі. Зокрема, астрономи зможуть краще зрозуміти, як потужні ударні хвилі впливають на триатомний іон водню та його подальшу участь у космічних хімічних реакціях.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover



