Археологи виявили на віддаленому острові біля узбережжя Аргентини сліди табору моряків, які понад 150 років тому пережили корабельну аварію та самотужки збудували нове судно. Серед знахідок — особисті речі екіпажу, морське спорядження та залишки дерев’яних корпусів, які можуть бути пов’язані із затонулим кораблем «Еспора».
Історія, яку намагаються відновити дослідники, розпочалася у 1873 році. Тоді відомий аргентинський мореплавець Луїс П’єдрабуена вирушив в експедицію до південного краю Південної Америки, де полювання на пінгвінів заради отримання жиру було поширеним промислом.
Під час плавання його двощоглове судно, бриг-шхуна «Еспора», зазнало аварії поблизу острова Естадос. Екіпаж опинився на безлюдному узбережжі, далеко від населених пунктів і звичних морських маршрутів.
Моряки провели на острові приблизно два місяці. Замість очікування допомоги вони взялися будувати нове судно, яке мало дозволити їм вибратися з ізольованого місця.
Зрештою задум вдалося здійснити. На новозбудованому катері «Луїсіто» П’єдрабуена та його команда вийшли в море й благополучно дісталися Чилі.
Попри незвичайні обставини порятунку, точне розташування стоянки моряків тривалий час залишалося предметом суперечок. Історики намагалися встановити, де саме екіпаж провів два місяці після загибелі «Еспори».
Нові археологічні дослідження дозволили наблизитися до розгадки. Науковці вивчили західне узбережжя острова Естадос, зосередивши увагу на бухті Лакруа.
Саме ця місцевість згадується у подорожніх записах Луїса П’єдрабуени. Мореплавець описував своє перебування в бухті, однак цих свідчень раніше було недостатньо для остаточного визначення місця аварії та табору.
Під час січневої експедиції археологи дослідили ділянку біля підніжжя скелі. Це узбережжя регулярно зазнає впливу потужних штормів, які надходять із південного заходу.
Серед знахідок виявили скляні намистини, ґудзики та пляшку. Ці предмети можуть бути залишками тимчасового поселення людей, які перебували на острові.
Особливу увагу привернули знахідки, пов’язані з мореплавством. Археологи виявили палубну скляну призму, деталь кермового механізму та залишки трьох дерев’яних корпусів суден.
Розташування знахідок дозволяє припустити, що табір і уламки корабля неподалік могли бути пов’язані між собою. Дослідники розглядають можливість того, що йдеться саме про місце аварії «Еспори».
Водночас остаточно підтвердити цю версію поки не вдалося. Науковці наголошують, що для встановлення походження уламків необхідно зіставити археологічні свідчення з історичними документами.
Сам острів Естадос має незвичайну морську історію. Ще із XVII століття він розташовувався поблизу важливого стратегічного шляху, яким користувалися мореплавці.
Острів також відомий своїм маяком, що надихнув французького письменника Жюля Верна на роман «Маяк на краю світу», опублікований у 1905 році. Саме віддаленість цієї місцевості зробила її символом небезпечних морських подорожей.
У 1870 році аргентинський уряд передав острів Естадос у власність Луїсу П’єдрабуені. Мореплавець планував освоювати цю територію, однак так і не заснував там колонії.
Натомість він неодноразово проходив уздовж острова під час експедицій до Патагонії. Одна з таких подорожей завершилася корабельною аварією 1873 року.
Археологи продовжують з’ясовувати, яким саме суднам належали виявлені дерев’яні залишки. Вони також досліджують обставини перебування екіпажу на острові та подальшу долю знайдених корабельних конструкцій.
Окремою загадкою залишається будівництво «Луїсіто», на якому моряки змогли врятуватися. Дослідникам досі не вдалося знайти слідів місця, де екіпаж спорудив цей катер.
Також поки невідомо, чи була затонула «Еспора» повністю розібрана для використання її матеріалів. Походження трьох дерев’яних корпусів, знайдених поблизу ймовірного табору, залишається предметом подальшого археологічного дослідження.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover



