Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Неандертальці передали сучасним людям варіант гена, який може посилювати реакцію організму на гормон росту та допомагати набирати більше м’язової маси. Такий генетичний спадок зберігся лише у частини людей і сьогодні зустрічається переважно серед населення Південної та Південно-Східної Азії.
Нові дослідження показали, що контакти між неандертальцями та Homo sapiens залишили після себе не лише археологічні сліди, а й зміни в генах сучасних людей. Один із таких варіантів стосується рецептора гормону росту.
За словами вчених, неандертальський варіант цього гена змушує клітини сильніше реагувати на гормон росту. Він відрізняється від поширеної версії двома замінами амінокислот і однією втратою фрагмента ДНК.
Дослідники вважають, що цей ген потрапив до людей приблизно 47 тисяч років тому після схрещування Homo sapiens із неандертальцями.
«Найпомітнішою характеристикою, ймовірно, буде збільшення м’язової маси — близько 270 грамів на одну копію цього варіанту. Людина, яка успадкувала дві копії, може мати понад пів кілограма додаткової м’язової маси», — пояснив генетик Каролінського інституту у Швеції Гуго Зеберг.
Цей варіант гена був майже у всіх досліджених неандертальців, але серед сучасних людей він трапляється приблизно у 10% випадків. Найбільше його мають жителі Південної та Південно-Східної Азії — там частка може доходити до 25%.
Серед людей європейського походження цей ген зустрічається значно рідше — приблизно в 1% випадків. У людей африканського походження його практично не виявляють, що пов’язують із тим, що основні контакти між Homo sapiens і неандертальцями відбувалися вже після виходу давніх людей з Африки.
Щоб перевірити вплив цього варіанта, науковці проаналізували ДНК десяти неандертальців і двох денисовців, а потім порівняли ці дані з інформацією з понад 1,1 млн сучасних людських геномів.
Окремий експеримент провели з клітинами в лабораторії. Одні клітини отримали звичайний варіант рецептора гормону росту, інші — неандертальський. Після впливу гормону клітини з давнім варіантом гена розмножувалися приблизно на 40% активніше.
Водночас наявність такого гена не означає, що людина обов’язково матиме помітно більшу мускулатуру. Розмір тіла залежить від багатьох чинників, зокрема інших генів, способу життя та умов навколишнього середовища.
У носіїв неандертальського варіанта також виявили деякі незначні особливості будови тіла. Серед них — трохи коротші корені зубів і відмінності у формі щелепи. Подібні риси були характерні для неандертальців, які мали масивнішу статуру, ніж сучасні люди.
Однак учені наголошують, що саме цей ген не міг самостійно сформувати характерну зовнішність неандертальців. Їхня міцна будова тіла була результатом поєднання багатьох генетичних факторів, розвитку організму та способу життя.
Дослідники також з’ясували, що вплив цього варіанта, ймовірно, проявляється не від народження. Під час внутрішньоутробного розвитку він майже не впливає на розмір дитини, а різниця може ставати помітною вже після народження, особливо під час статевого дозрівання.
Саме в цей період гормон росту відіграє важливу роль у розвитку організму. Тому генетичний варіант, отриманий від неандертальців, може сильніше проявлятися в підлітковому віці та пізніше.
Науковці зазначають, що поширення цього гена в різних регіонах світу також показує, наскільки складною була історія змішування давніх людських популяцій.
Сьогодні люди неафриканського походження мають приблизно від 1% до 4% неандертальської ДНК. Деякі дослідники припускають, що неандертальці могли не зникнути раптово, а поступово генетично змішатися з Homo sapiens протягом тисяч років.
