# Прип’ять не евакуювали 36 годин після вибуху: як місто жило біля ЧАЕС
Після вибуху на Чорнобильській АЕС десятки тисяч мешканців Прип’яті ще понад добу залишалися поруч із зруйнованим реактором без евакуації та зрозумілих попереджень. Радянське керівництво тим часом отримувало занижені дані про радіацію і довго не визнавало масштаб катастрофи.
Однією з перших проблем після вибуху стала неможливість нормально виміряти рівень радіації. Частина штатних дозиметрів на станції просто досягла максимальної межі своїх показників.
Прилади показували до 1000 мікрорентгенів на секунду, або приблизно 3,6 рентгена на годину. Саме такі цифри керівництво ЧАЕС спочатку передавало нагору, хоча реальний рівень радіації біля зруйнованого реактора був у багато разів вищим.
У матеріалі зазначається, що працівники станції бачили уламки графіту просто на території ЧАЕС. Графіт знаходився всередині активної зони реактора, тому його поява назовні була очевидною ознакою серйозного руйнування.
Попри це, тривалий час офіційною залишалася версія, що реактор нібито зберігся. На нього продовжували подавати воду для охолодження, хоча четвертий енергоблок уже був фактично зруйнований.
Поки на станції намагалися оцінити ситуацію, розташована приблизно за три кілометри Прип’ять продовжувала жити звичайним життям. Вранці 26 квітня люди виходили на вулиці, діти гуляли, а масової евакуації ще не було.
Мешканцям також не дали негайних рекомендацій щодо поведінки після радіаційної аварії. Їм не пояснювали, що варто обмежити перебування на вулиці, зачинити вікна чи вжити інших заходів захисту.
Окремо в матеріалі йдеться про обмеження зв’язку. У Прип’яті відключили міжміський телефонний зв’язок, а можливість виїзду з міста контролювали, щоб інформація про аварію не поширювалася безконтрольно.
Перелом настав після прибуття урядової комісії. Військові дозиметри, здатні вимірювати значно вищий рівень радіації, показали реальний масштаб зараження.
Після цього влада погодилася на евакуацію населення. Вона розпочалася 27 квітня приблизно о 14:00 — орієнтовно через 36 годин після вибуху четвертого реактора.
Жителям Прип’яті повідомляли, що виїзд буде тимчасовим, тому багато хто залишив удома особисті речі та документи. Насправді більшість мешканців уже ніколи не повернулася до своїх квартир для постійного проживання.
Ще довше СРСР не визнавав масштаб катастрофи перед світом. Ситуація змінилася 28 квітня, коли підвищений рівень радіації зафіксували на шведській атомній електростанції «Форсмарк».
Після перевірок у Швеції з’ясували, що джерело радіоактивного забруднення знаходиться за межами країни. Лише після міжнародного розголосу Радянський Союз був змушений офіційно повідомити про аварію на Чорнобильській АЕС.
Перші 36 годин після вибуху стали одним із найпоказовіших прикладів радянської політики приховування інформації. Поки чиновники намагалися зрозуміти масштаб аварії та уникнути паніки, десятки тисяч людей залишалися у зоні небезпечного радіаційного забруднення.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
