Резус-негативна кров трапляється значно рідше за резус-позитивну, але її поширеність залежить від походження людини. Біолог Скотт Треверс пояснив, чому ця генетична особливість збереглася, хоча в минулому могла підвищувати ризик ускладнень під час вагітності.
За наведеними Треверсом оцінками, резус-негативну кров мають приблизно 6% людей у світі. Серед людей європейського походження цей показник вищий — близько 15%. Тому твердження, що негативний резус має кожна сьома людина, не можна однаково застосовувати до всього населення планети.
Позначка «плюс» або «мінус» біля групи крові пов’язана з антигеном RhD на поверхні еритроцитів — червоних кров’яних клітин. Якщо цей антиген присутній, кров визначають як резус-позитивну. Якщо його немає, кров є резус-негативною.
Зазвичай відсутність RhD сама по собі не спричиняє помітних проблем зі здоров’ям. Однак резус-фактор має значення під час переливання крові та вагітності, оскільки імунна система може реагувати на несумісні еритроцити.
Ризик під час вагітності виникає, коли резус-негативна жінка виношує резус-позитивну дитину. Якщо еритроцити плода потрапляють у кровотік матері, її імунна система може виробити антитіла проти антигену RhD. Такий контакт можливий, зокрема, під час пологів.
Під час наступної вагітності резус-позитивною дитиною ці антитіла можуть проникнути через плаценту та пошкоджувати еритроцити плода. Це явище називають резус-конфліктом. Воно може призводити до тяжких ускладнень, якщо його вчасно не виявити та не вжити профілактичних заходів.
Саме тому з еволюційного погляду збереження резус-негативності становить інтерес для дослідників. Якщо певна спадкова ознака за окремих обставин підвищує ризики для народження дітей, постає питання, чому вона не стала значно рідкіснішою.
Одна з можливих причин полягає в тому, що вплив природного добору міг бути недостатньо сильним, щоб усунути цю ознаку з популяції. Резус-конфлікт виникає не під час кожної вагітності резус-негативної жінки: значення мають резус-фактор дитини та наявність антитіл у матері.
Крім того, перша вагітність резус-позитивною дитиною нерідко минає без тяжких наслідків, оскільки сенсибілізація може відбутися лише під час пологів. Проблеми можуть виникнути згодом, якщо наступна дитина також матиме позитивний резус-фактор.
На поширення резус-негативності могли вплинути й випадкові генетичні зміни в невеликих давніх популяціях. Якщо в певній групі людей ця ознака спочатку траплялася частіше, її могли успадкувати наступні покоління незалежно від того, чи давала вона перевагу для виживання.
Існує також гіпотеза, що резус-негативність за певних умов могла бути пов’язана з перевагами для здоров’я, які частково компенсували її можливі ризики. Водночас дані, на яких ґрунтується ця версія, мають кореляційний характер і не доводять, що саме відсутність RhD забезпечує такий ефект.
Частота резус-негативності помітно відрізняється в різних частинах світу. У популяціях Східної Азії вона трапляється рідко. Натомість серед басків, які живуть у районі Піренеїв, дослідники фіксували особливо високі показники — залежно від вибірки, приблизно від однієї п’ятої до третини населення.
Звичайну резус-негативність не слід плутати з надзвичайно рідкісним станом Rh-null. У першому випадку на еритроцитах відсутній антиген RhD, а в другому — увесь комплекс резус-антигенів. За Rh-null еритроцити можуть бути деформованими та крихкими, що відрізняє цей стан від звичайного негативного резус-фактора.
Відсутність антигену RhD також не є доказом існування окремої людської лінії чи походження від невідомих предків. Це спадкова особливість, частота якої змінювалася в різних популяціях протягом багатьох поколінь.
Сьогодні ризики резус-конфлікту значно зменшилися завдяки медичній профілактиці. Із кінця 1960-х років для запобігання утворенню антитіл у резус-негативних вагітних застосовують анти-D імуноглобулін. У країнах і регіонах, де доступна належна допологова допомога, тяжкі прояви резус-конфлікту завдяки цьому стали рідкісними.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
