На Евересті з неба сиплеться мікропластик: вчені нарахували понад 56 тонн забруднення

На Евересті з неба сиплеться мікропластик: вчені нарахували понад 56 тонн забруднення

Навіть найвища гора світу не захищена від пластикового забруднення: мікроскопічні частинки цілий рік потрапляють на Еверест із повітря разом із дощем і снігом. Китайські науковці встановили, що на високогірних територіях Тибетського нагір’я щороку може накопичуватися понад 56 тонн мікропластику.

Мікропластик дістався одного з найвіддаленіших регіонів планети, де раніше основним джерелом забруднення вважали діяльність альпіністів і туристів. Нові спостереження показали, що пластикові частинки надходять на Еверест безперервно, навіть без прямої участі людини.

Дослідники протягом кількох місяців спостерігали за випадінням мікро- та нанопластику на північному схилі гори. Вони з’ясували, що атмосферні потоки переносять забруднення до високогірних районів Тибету, які називають Третім полюсом.

Мікропластиком вважають пластикові частинки розміром менш як п’ять міліметрів. Такі фрагменти вже виявляли в океанських глибинах, арктичних льодах, високогірному снігу та воді гірських потоків.

Раніше науковці знаходили мікропластик і в районі Евересту. Однак залишалося незрозумілим, наскільки інтенсивно ці частинки надходять із повітря та скільки їх накопичується у високогір’ї.

На дослідницькій станції Цомолунгма в Тибеті вчені зафіксували середнє щоденне осідання 64 частинок мікропластику на квадратний метр поверхні.

Для порівняння, у базовому таборі Евересту цей показник становив 23 частинки на квадратний метр за добу. Отже, інтенсивність випадіння мікропластику на дослідницькій станції виявилася майже втричі вищою.

Хімічний аналіз дозволив встановити, які саме пластики потрапляють у високогірне середовище. Серед найпоширеніших матеріалів виявили поліамід, поліетилентерефталат і поліетилен.

На станції Цомолунгма також зафіксували вищу концентрацію нанопластику, ніж у базовому таборі. Серед виявлених речовин були поліетилен, поліетилентерефталат, полівінілхлорид і поліпропілен.

Нанопластик складається з іще дрібніших частинок, ніж мікропластик. Через малі розміри такі фрагменти можуть переноситися повітряними потоками на великі відстані.

За розрахунками дослідників, щороку на Тибетському нагір’ї на висотах понад 4000 метрів може осідати більш як 56 тонн мікропластикових частинок.

Особливо інтенсивне забруднення спостерігається під час мусонів. У цей період збільшується кількість опадів, які захоплюють пластикові частинки з атмосфери та переносять їх на земну поверхню.

Цей процес називають вологим осадженням. Він відбувається, коли забруднювачі потрапляють на землю разом із дощем, снігом або туманом.

Пластикові частинки можуть тривалий час залишатися завислими в повітрі. Під час формування хмар вони взаємодіють із краплями води та кристалами льоду, після чого випадають разом з опадами.

Саме цей механізм пояснює, чому пластикове забруднення виявляють навіть у місцевостях, віддалених від великих міст і промислових підприємств.

Окреме занепокоєння викликає потенційний вплив мікропластику на живі організми. Попередні дослідження пов’язували вплив пластикових частинок із запальними процесами, пошкодженням ДНК та порушеннями гормональної регуляції у людей і тварин.

Водночас ступінь небезпеки залежить від розміру частинок, їхнього хімічного складу та рівня впливу. Наявність мікропластику в довкіллі сама по собі не означає, що такі наслідки обов’язково виникнуть.

За оцінкою дослідників, атмосферне перенесення є одним із важливих шляхів надходження пластикового забруднення до Тибетського нагір’я. Постійне осідання мікро- та нанопластику може створювати ризики для високогірних екосистем.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *